8 травня – свято Дня матері

Історія свята Дня матері починається з ХХ століття в Америці, саме там вперше в офіційному зверненні до влади запропонували один день в році присвятити вшануванню матерів. Так, коли святкування Дня матері заснували на другу неділю травня, ця традиція поширилася по всьому світу.

Вперше в Україні це свято відзначали у 1929 році на Галичині. Символом пам’яті в цей день стала квітка на грудях дітей: рожева означала шану живій матері, біла – померлій. Цього дня в церквах правили молебні за здоров’я матерів і за упокій померлих. З усіх-усюд з’їжджалися до рідної домівки діти. Мати пригощала їх смачними стравами, очищала свяченою водою. Під маминою вишнею чи грушею закопували шматок хліба, дрібні гроші – «Щоб у добрі та спокої довіку бути».

Усі  почесті цього дня – Матері. Їй традиційно дарували ложку і сон-траву – символ життєвої снаги та спокою. Найяскравішим виявом любові до рідної неньки були зібрані на світанку росяні пелюстки яблуневого цвіту, яким обсипали матір. А ті, кому не було вже до кого поспішати, ставили на знак пам’яті свічку перед образом Богородиці, несли на могили матерів склянки з водою і зерном і дві гілочки – вишневу та яблуневу і схилялися над ними з лівого боку – від серця.

Після 1939 року це свято було заборонене. Але з 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується  у другу неділю травня.